Любов Оленчук: «Через «дітей впливових батьків» біля Драмтеатру страшно ходити…»

Нещодавно, на території Закарпатського обласного музично – драматичного театру почалися чергові ремонтні роботи, які мають на меті упорядкування зовнішнього та внутрішнього вигляду обласного закладу культури.

Кожен, хто проходить повз театру – може засвідчити: багатостраждальну плитку навколо будівлі замінюють… а на стіні продовжує висіти оголошення, про те, що велосипедистів та скейтерів, які вечорами збираються біля «драмчику» та відточують навички їзди на своїх «транспортних засобах» очікує суворе покарання у  вигляді штрафу… за пошкодження саме цієї бруківки.

Чи впливає таке попередження на молоде покоління, як молоді люди ставляться до свого міста, а особливо – до культурних цінностей, та чи вирішить проблему вандалізму ремонт закарпатського храму Мельпомени – точка зору директора Обласного музичного драматичного театру Любові Оленчук, яка стикається з подібними питаннями мало не щодня…

Любов Оленчук: Ремонтні роботи проводяться управлінням капітального будівництва. Закарпатська облдержадміністрація також виділила кошти на котельню, яка буде змонтована на даху театру. Ми припускаємо, що вже з грудня цього року, вона почне свою роботу.

Ще за минулої міської влади наш театр зіткнувся із земельною проблемою. Я маю на увазі басейн, який розміщений на його території. В судових органах заведено справи з приводу цього питання, адже, як відомо, минула влада на чолі з Сергієм Ратушняком незаконно продала цю ділянку. Зараз вирішенням проблеми займається прокуратура і суд.

Щодо площі, на якій знаходиться пам‘ятник Духновичу, то нам виділили кошти на її впорядкування. Зараз там проводяться ремонтні роботи, які повинні бути завершені до кінця поточного року. Та можна сказати, що зовнішні роботи - це ще тільки початок грандіозного капремонту театру.

В цьому році перед нами стоїть завдання «облицювання» фасаду театру та встановлення індивідуального опалення. Крім того проводяться невеличкі поточні ремонти в рамках підготовки до зими (це робиться за власний кошт театру).

В наступному році ми плануємо почати роботи всередині театрального приміщення: сцена, глядацький зал, фойє. До наших планів також входить заміна обладнання.

ВЗП: Коли планується повне завершення ремонтних робіт?

Любов Оленчук: Ми плануємо завершити все до кінця наступного року.

ВЗП: Скільки коштів було виділено Закарпатською облдержадміністрацією на ремонтні роботи? 

Любов Оленчук: Точну суму назвати не можу, але мова йшла про 6 млн гривень, мається на увазі на котельню та облаштування приміщень.

ВЗП: Як ви можете прокоментувати проблему з псуванням покриття території велосипедистами та скейтбордистами?

Любов Оленчук: Це просто трагедія..! Ми зверталися  до СБУ, в УМВС України, в міський відділ міліції, до дитячої кімнати міліції, а також до управління освіти для того, аби зупинити це. Як бачите, ці діти нищать все. Вони порозмальовували стіни театру.

В нас вже немає ні сили, ні зайвих коштів на те, щоб за ними це все прибирати знов і знов. Та це все менталітет нашої молоді, адже її вихованням повинні займатися як батьки, так і школа але, нажаль, ні одні, ні інші не звертають на це уваги.

До прикладу, я проживала три роки в Америці. Там, навіть,якщо людина щось викине в Нью-Йорку або в Манхетені на вулиці, її моментально оштрафують.

Я запропонувала таке вирішення проблеми й нашому меру. Адже це проблема міста, його чистоти та порядку. Значить, якщо по-доброму не виходить, то треба людей штрафувати, і батьки повинні знати, де проводять час їхні діти.

Також в нас не менш важливою є проблема з школярами, які замість школи, приходять сюди й сидять під театром, до того ж, всі вони кричать, що є дітьми дуже впливових батьків. Нещодавно ці «діти впливових батьків» ледь не побили нашого сторожа, вони його обізвали і «обматюкали». Розмовляти з ними практично неможливо.

А що тут, вночі  робиться з автівками?! Щоправда, зараз ми вже перегородили в‘їзд до театру, щоб сюди не заїжджали, адже це постійне пияцтво та наркоманія.

Іноді, вночі тут, навіть, страшно ходити, нещодавно мій шофер йшов по набережній Незалежності і його побили.

Мені здається за це ми повинні взятися всі разом, адже це в першу чергу менталітет нашого населення. Я приїжджаю до Івано-Франківську, біля такого ж театру як наш, сидять люди на лавочках – відпочивають: хто газету читає, хто шахи грає, батьки з дітьми прогулюються. Там можна красиво відпочити.

А подивіться, що молодь тут робить, втікають з уроків, пиячать… це нічого не контролюється. Минулого разу, після мого зауваження, вони мені авто розмалювали… Зараз ми працюємо над тим, щоб встановити відео нагляд. Це буде першим, що ми зробимо після завершення ремонту. Ми будемо знімати все те, що тут коїться на відео й давати плівку до відповідних органів, адже це вже стає неможливим…

Ми витрачаємо величезні кошти, а це ж гроші наших працівників, які вони заробляють гастролюючи країною. Невже ці діти нічого не розуміють. Коли я пояснюю їм, що це не правильно, а вони відповідають : «А що таке?», я запитую «Тобі батько дозволив би намалювати таке?» на що діти фиркають і не звертаючи уваги, продовжують робити те, що й робили.

Також ми, за власні кошти, налагодили освітлення. І як ви гадаєте, що зробили ці хулігани? Вони кожного разу б‘ють ці ліхтарні ковпаки. І ми ще можемо говорити про культуру нашого молодого покоління? 

Кожного разу ми дзвонимо до відділу міліції. Ті приїдуть подивляться, але користі з цього мало.

Я в свою чергу готова посприяти покращенню ситуації: ми виділимо місце для цілодобового пункту нагляду, аби міліціонери охороняли територію театру. Я готова безкоштовно надати приміщення для комфортного перебування чергового.