Сегодня в Ужгороде состоялось открытие пятого по счету ежегодного фестиваля молодого вина «Закарпатское божоле – 2011». Виноделы края съехались на площадь Почтовую, чтобы представить на суд жителей и гостей города свою продукцию – ароматный, согревающий солнечный напиток, которым славится Закарпатье.
Кроме них, в фестивале берут участие мастера народных промыслов, разместившие на площади свои палатки и предприниматели, по традиции всех ужгородских фестивалей предлагающие гостям и жителям города попробовать блюда местной кухни. Со сцены гостей фестиваля продолжают развлекать хореографические и музыкальные этно-коллективы. Осенний воздух полнится запахами шашлыка, вина - и музыкой.
Особеностью фестиваля молодого вина в 2011 году стало место проведения основной части мероприятия. Это древние винные подвалы, расположенные в центре города, на ул.Ракоци, в здании, когда-то носившем название «Совиное гнездо». В этом году зданию исполнилось 230 лет. Городская и районная власти проявили инициативу и волю очистить подвалы, привести их в надлежащее состояние.
Здесь для дегустации представлены особые образцы вин, а изюминкой мероприятия можно назвать следующие особенности программы: каждый, кто желает продегустировать вино из «Совиного гнезда», покупает «фирменный» фестивальный бокал (стоимость – 50 грн.), к нему прилагатся карточка участника дегустации. Карточку можно обменять на литр вина у винодела, чей напиток вам больше всего понравился. Винодел, набравший наибольшее количество карточек, будет считаться победителем соревнования. Праздник Божоле будет длиться два дня.
Историческая справка:
«Ужгородські пивниці пам'ятають кращі часи …На жаль, знайти дані стосовно того, якою є площа виноградних угідь у нашому краї нині, нам не вдалося. Це стосується, зокрема, й Ужгорода. Мабуть, справедливим буде твердження, що виноградна лоза у нас залишилася хіба що на гербі, та ще - у приватних обійстях ужгородців. А колись наше місто було не тільки одним із центрів вирощування винограду та виготовлення вина, а ще й місцем, де зберігалися основні запаси виготовленого і призначеного для вивезення за межі краю ароматного напою. Як розповів Федір Шандор, у XIX-XX ст. в Ужгороді налічувалося близько 300 винних підвалів, 90 з яких слугували для промислового вжитку. Найглибші та найбільші підвали розташовувалися на сучасних вулицях Собранецькій, Шумній, Підградській, Берчені, Кошицькій, Капітульній, Волошина. Найвідомішою в цьому сенсі була нинішня вулиця Ольбрахта, яка довгий час навіть носила назву «Пінце утцо», тобто Підвальна вулиця, Підвальний ряд. Там не лише зберігали вино, а й продавали, тож у святкові та вихідні дні пивниці Підвального ряду були заповнені відвідувачами. У своїй книжці «Ужгород відомий і невідомий» знаний дослідник історії Ужгорода Йосип Кобаль подає відомості, що володарі Ужгорода графи Другети надали право виготовляти вино павлікіанцям, котрим передали виноградники на Виноградній (1384 рік) та Горянській (1482 рік) горах. У 1631 році в околицях міста налічувалося вже 17 виноградників, а наприкінці XVII століття їх кількість досягла двадцяти. З північної сторони Замкової гори було спеціальне приміщення, де виготовляли вино і бочки, а зберігалося вино, призначене для вельмож, у ті часи в підвалах замку.
«Совине гніздо» відроджує традиції …Цікавим об'єктом Ужгорода, зазначеним як винний льох, є підвали «Совиного гнізда» - пам'ятки архітектури 1781 року… У матеріалах краєзнавця Петра Сови ми знайшли дані про те, що винними ці підвали стали щойно з 1919 року, коли в них відкрили винний бар - дуже популярне на той час місце відпочинку ужгородських чоловіків. До того ж часу «Совине гніздо» було частиною броварні (заводу з виготовлення пива), де, найімовірніше, зберігалися бочки з уже готовим напоєм, тож правильніше було б їх називати не винними, а пивними. За часів СРСР ці приміщення використовувалися як сховище для продуктів Облхарчоторгу. Під час неграмотного ремонту в підвалах були наглухо замуровані вікна й вентиляційні отвори, через що приміщення стали сирими (туди просочувалися ґрунтові води). Ще у 1980 році Петро Сова писав, що схоже на кам'яну фортецю старовинне приміщення «Совиного гнізда» краще пристосувати для музею міста або відкриття дегустаційних залів; крім того, вже тоді зазначалося, що воно вкрай потребує ремонту. Але знадобилося довгих 30 років, аби дійти до розуміння того, що ця споруда варта кращої долі. Ще кілька місяців тому міська влада ініціювала розчистку підвалів та навколишньої території, встановила паркан і запланувала здійснити хоча б косметичний ремонт будівлі, щоб вона, нарешті, мала охайний вигляд».
Коментарі