Ті, хто називає себе “опозицією” порадували нас сьогодні масштабним шоу на Софійській площі за участі кількох тисяч проплачених істот та упізнаваними мордочками на сцені. Судячи з памфлетів ведучого про Яценюка та символіки “фронтовиків” на прямій трансляції вже продажного ТВі, – видовище явно організовував саме Фронт Змін. На гулянку Сєня запросив більшість голів опозиційних партій, але народ їх не роздивився через широкі плечі політичних старожилів. Їх варто пожаліти, бо так само як після злуки як УНР зрадила ЗУНР, так і їх, вибачте на слові, “поімєют” після виборів.

Та не будемо про сумне. Сьогодні ж свято! Ні, не День Соборності і Свободи, а День Продажності та Пафосу. Його неодмінно треба буде внести до підручників історії, адже сьогодні наші політики знайшли ще один спосіб обдурити народ! Це великий інтелектуальний прорив для людей, які 20 років не можуть навести лад в державі. Проте сьогодні їм вдалося створити “потрібну картинку”, врятувати свої посивілі шкури і ще мінімум 5 років грабувати український народ. Що-що? Ви хотіли нові обличчя? Зачекайте ще кілька років, бо наші рідні депутати ще не все продали. І сім’ї у них постійно поповнюються – треба родичам допомагати. Хіба що де не де просунуться місцеві князьки-бізнесмени… Коротше кажучи – все як по маслу і “народ хаваєт”.

Крім самореклами і солодких обіцянок виступаючих було й прохання А.Яценюка повірити їм всім ще раз. Я не вірю, а ви?

 

Багато претензій і запитань до мене змусили написати це роз’яснення.

Мене часто дістають питанням на кого я працюю, звинувачують у роботі на спецслужби і тп. Пані та панове, якби я дійсно працював у якійсь подібній структурі або отримував гроші за свої статті, то точно б вже зареєстрував свою організацію, мав офіс, вчився у престижнішому ВНЗ і взагалі не мав проблем з грошима. Але реалії інші. Комусь важко буде собі таке уявити, але я працюю на Україну. З 2008 р. більшість свого часу, грошей і здоров’я витрачаю саме на захист її інтересів. І те, що я зараз не є відомим та впливовим не тому, що я не можу таким бути. Я знаю всі технології як в українській політиці зробити кар’єру, але через свою принциповість та моральність не хочу ними користуватися. Ті, хто справді розуміється людях бачать справжнього мене. Світ і Україна надто великі щоб подобатись всім. Мені це не вдасться, бо я надто прямолінійний і показую як окремим людям, так і всьому суспільству на їх помилки. Природно, що багато-хто відчуває до мене агресію. Проте, комусь треба цим займатись, бо інакше всі житимуть у власному ілюзорному світі зі своїми міфами,у які зручно вірити.

Регіонали, комуністи та інші проросійські політики, партії й організації турбують мене не менше, ніж опозиційні. Не критикую я їх тому, що це й так є кому робити – величезна кількість патріотів і націоналістів цим займаються цілодобово. А от інших критикувати майже нікому, що створює ілюзію ніби опозиція ледве не янголи небесні. Цій міфічній цнотливості треба протидіяти, бо у свідомість українців далі вкладають брехню. Переважній більшості сучасних політиків абсолютно начхати на українців і все, що вони роблять є багатосерійною мелодрамою перед виборами, яку знімають за кошти спонсорів, які ще й пишуть сценарії.

У розпорядженні цих партій і політиків є величезні людські, фінансові та медійні ресурси, тому їм нічого боятись, але кожен голос проти них є як червона ганчірка для бика. Ці совки, що є диктаторами в душі, вважають себе меншим злом, але зло є зло. Їх фанатичні прихильники вважають, що для критики комуністів і регіоналів можна бути ніким, а от критикувати опозиціонерів має право тільки той, хто досяг не менше за них. Але чи є ці досягнення? Чи вірними є шляхи, куди вони нас тягнуть? Маючи їх ресурси всі проблеми України можна вирішити за 2-3роки, але їм подобається такийстан справ. Розумний, здоровий і свідомий народ їм не вигідний. Такі люди вже не продаватимуться на виборах, не будуть ненавидіти земляків з іншого краю держави, не захочуть жити так, як зараз. З кожною правдивою статтею все більше людей задумується над тим, що ж відбувається насправді. Зараз нема каторги, нема концлагерів, але прийшовши до влади, всі вони почнуть ліквідовувати людей, які показують правдиву картину. Тому до появи альтернативної сили не можна дозволяти цим мерзотникам захопити Україну.

Іван Лендєл

 

Вже кілька останніх років нова зірка на політичному Олімпі – Віталій Кличко. Хто не в курсі - пан Віталій крім боксера і політика ще й “учений-педагог”. Будемо сподіватися, що не такий як Янукович, Азаров та компанія - теж всі “вчені”, “науковці”, “проффесори”… Перші 14 років свого життя він провів у Киргизькій РСР і Чехословацькій Соціалістичній Республіці. Тобто особистість формувалася явно не українцем. І молодість у радянському Києві тут теж не дуже зарадила. Довгий час від нього можна було пучути тільки російську мову. У його блозі на “Українській правді” до 2011 року дописи зроблені російською. Тільки перед майбутніми парламентськими виборами він різко українізувався. Хоча на сторінці Livejournal стабільно панує російська…

Чи має моральне право людина, яка знає німецьку, російську і англійську краще української прагнути мандата ВРУ? Ще кілька років тому його висловлювання українською були хаотичні, з помилками і зовсім не про політику, а зараз він якимось дивом пише чистою українською тексти на кілька сторінок. І тематика в них така, що не кожен нардеп зможе написати подібне. Невже хтось справді вірить, що це написано ним? Можна подумати він у перервах між розмахуванням кулаками читає політологічну літературу і аналітичні статті. Як кажуть у рекламі “ні, синку, це фантастика”.

Згадалося одне питаннячко. Чому завзяті націоналісти(і неонацисти) ненавидять євреїв, але закривають очі на наявність такого походження у пана Віталія? Не послідовно це якось…Але то вже таке. Продовжимо.

Чи багато може тямити у політиці спортсмен, людина, яка має освіту фізкультурника (сумнівний диплом 2011 р. не рахуємо) і 33 роки з 40 займалася суто спортом? Всі ці роки йому була до лампочки доля України, антидемократичний режим Кучми, а тепер б’є себе в груди і клянеться у патріотизмі. У 2004 р. він зявився на Майдані. По своїй волі чи за гроші, невідомо. Вже на виборах 2006 він у ролі політика. Тоді використовувати зірок для піару партій було модно і Р.Лижичко, О.Білозір, М.Поплавський, С.Вакарчук, С.Ротару, Я.Табачник подалися у Верховну Раду. Пощастило не всім, але й щасливчики переважно відмовилися від такої діяльності. Звичайно, що все це хороший піар хід. А от Кличку просто сподобалося і вигода є – бокс скоро закінчиться, бо роки дають своє, а далі розкішно жити хочеться…

Безсумнівно, стрімкий успіх партії УДАР є заслугою Віталія Кличка. Тільки проблема в тому, що українці забувають поділяти Кличка-політика і Кличка-боксера. Так, він всесвітньо відомий чемпіон з боксу, але не політик. Людина може бути професіоналом лише в одній сфері, а спортсмени то й особливий типаж. Без наміру образити, варто згадати таку річ, що акцентування на фізичному розвитку призводить до втрат у розумовому, і навпаки. Можна бути “середнячком”, але організм професійного спортсмена коректує все до потреб. Яскравий приклад А.Шевченко. Його невміння навіть висловлюватися нормально всім відоме, але якби він створив свою партію, то мав би не менше відсотків за Кличка. Теж саме може утнути будь-яка зірка. Партія Вєрки Сєрдючки легко б подолала прохідний бар’єр. За такий абсурд потрібно дякувати нашому народу, якого привчили дивитися не на програму, ідеологію чи поведінку політика, а на обличчя, красиві слова, стиль одягу, сімейне життя і тд.

Пишучи книги про здоровий спосіб життя, він роками з братом рекламував і рекламує алкогольні марки Чернігівське та Nemiroff. І це знаючи, що тисячі українців хворіють алкоголізмом і молоді серед них стає щороку більше. Він часто критикував БЮТ і саму Тимошенко, але як і багато таких людей виступив на її захист заради піару. Він стверджує, що є противником Януковича і ПР, але його партія у місцевих радах не гребує співпрацею з регіоналами. Він, за теперішньою звичкою політиків, купив, а не створив партію “Нова країна”(тепер УДАР), яку підтримує багато українців. При цьому їх прихильникам важко пояснити чому вони за неї(крім Кличка як боксера), яка в неї ідеологія, що вже зробила і кого з партії, крім лідера, знають на всеукраїнському рівні. Очевидно, що жінок приваблює сила і натреноване тіло Віталія, яке вони не побачать у власних чоловіків, а останні його поважають, бо й самим кортить натовкти комусь морду, але сил і вміння бракує.

Чий це політичний проект буде зрозуміло згодом, але вже зараз слід критичніше дивитись на цю партію, що збирається привести до влади команду сопливих фанатів боксерського таланту Кличка. Голосуючи за далеких від політики людей, потім не дивуйтесь чому в нашій державі дебільні закони. Та й в черговий раз мавпувати Росію з її Валуєвим-депутатом якось не серйозно. Це прекрасно, якщо у людини є цікавість до політики, прагнення допомогти своїй країні, але не завжди для цього потрібно мати депутатський мандат. Рибам краще у воді, а птахам у небі – мінятися місцями безглуздо і небезпечно.

Іван Лендєл

На днях стартував громадський рух ЧЕСНО, що об’єднує у собі активних громадян і громадські організації(переважно учасники партнерства “Новий Громадянин”)для фільтрації майбутнього парламенту. Проте, ця на перший погляд корисна ініціатива, може виявитися черговим інструментом політичних маніпуляцій.
Отож, 9 грудня ЧЕСНО презентував себе. Крім засад та специфіки руху, українці могли дізнатися ще й те, що ці люди непогано живуть. Поки більшість українців ледве зводить кінці з кінцями, пані та панове з ЧЕСНО гуляли на розкішній презентації з великим фуршетом, роздавали безліч футболок, канцтоварів та аксесуарів з своєю символікою в приміщенні Культурно-мистецького центру НауКМА. Обізнані в цінах на такі речі люди легко зрозуміють, що на це все пішли шалені гроші. Ясна річ, що знайшлися спонсори, але в Україні ніхто, ніколи і нічого не робить за “дякую”. Цікаво й те, що у той же день популістський політичний проект “Партія УДАР” “підтримала” ЧЕСНО заявивши, що “усіляко сприятиме” їм. Де гарантія, що ЧЕСНО через рік у відповідь не “підтримає” УДАР? І як співпраця з партією вписується у суто громадську ініціативу, яка заявляє, що не підтримує жодного політика чи політичну силу? Не можливо бути обєктивними в оцінці кандидатів в депутати, коли ви співпрацюєте з мінімум однією партією
Дивує і наївність такої ініціативи. Тицянням пальців у тих, хто більше за інших обкрадає народ і рідко ходить на засідання, учасники ЧЕСНО хочуть змусити їх зняти свої кандидатур из виборів. Якщо комусь досі не ясно – цій владі і цим депутатам начхати на думку народу, рейтинги, репутацію, протести, підписи, петиції ітд. Додається і народний чинник – українці ментально відрізняються від європейців. Те, що діє в Європі, майже ніколи не подіє у нас. Тому можете ви хоч кілька томів компромату дати людям, а вони й так проголосують за тих, хто красивіше виглядає, гарно обіцяє чи матеріально їх підкупив. Боротись треба саме з цими явищами, бо вони є першопричиною появи мерзотників у владі.
А на останок скажу, що дуже цікаво який парламент зібрались фільтрувати ці люди, адже використовуючи часник як символ руху (асоціація ЧЕСНО – чеснок) не дуже зрозуміло, до чого тут російська назва часнику і українська чесність? Може на міфічних вампірів і діє часник, але українських “кровосісів” у владі ним не налякати. Нажаль…

Життя постійно змінює людину, а особливо тих, хто прагне саморозвитку. Тому, за останній рік змінилося багато моїх поглядів і смаків. До дечого дійшов сам, а іншому посприяли надзвичайно хороші люди… Зокрема, я остаточно впевнився у хибності своєї діяльності та поведінки у 2008-2010 рр.. Дивлячись зараз на те все, щодо багатьох випадків стає соромно. Проте, цей хибний шлях був потрібен аби дійти до розуміння потреби змін. Попереду їх ще багато. І хоча кожна з них все більше віддаляє мене від середньостатистичного українця, воно того варте. Лише уявіть скільки років розвитку і пошуків істини було б зекономлено, якби ми виросли в кращому суспільстві. Утопії можуть стати реальністю – було б бажання.

Значно змінилась і моя ідеологія. Розробляючись як течія націоналізму, вона розвинулася до самостійності. В цьому заслуга мого критичного мислення, що вплинуло на погляди щодо націоналізму, релігій, інтеграційних бажань України та ментальності її народу і тд. На даному етапі важко визначити до якої групи ідеологій можна віднести націонал-ідеалізм, і, як на мене, вона так ніколи й не підпадатиме під якісь мірки. Через неї виражається моє бажання створити не форматні речі. Спочатку ідеологія, далі незвична організація, специфічна діяльність. Потреба суспільства у чомусь новому відчувається. Старі комбінації вже не діють, а нові лінь вигадувати. А от мені не лінь і хай зараз мої прагнення моралізувати політику викликають здивування, але я впевнений, що у найближчому майбутньому виникне запит саме на моральних політиків. І сучасні покоління громадських активістів, що виховані грантоїдами не заповнять цю нішу, бо їх вихованці часом навіть гірші за сучасних політиків. Демократія і лібералізм вичерпали себе і тепер просто стоїть питання яка з нових ідеологій їх замінить.

Зараз моя діяльність спрямована на об’єднання тих, хто поділяє засади націонал-ідеалізму, а також пропонування альтернативного світогляду іншим. Є багато людей, які можуть підняти нашу країну з колін, але не бачать сенсу в цьому. Вони мають побачити надію, реальну альтернативу сучасному світу і повірити в себе. Війна за краще майбутнє має початись із свідомості звичайних людей. І хай як це несерйозно звучить – все реально.

Я не вважаю себе пророком, але відчуваю, що є речі, які крім мене нікому зробити. Більшість людей прагне спокійного і тихого життя, а боротьбою займаються здебільшого не ті, хто може творити щось хороше. Надто мало є людей, які готові присвятити своє життя боротьбі за ідеали, наражати себе на небезпеку. Їм потрібні взамін гроші, слава, подяки, а для мене досить внутрішнього обов’язку просто робити те, що потрібно. Слід розуміти, що світ так чи інакше йде до змін і потрібно робити все від нас залежне, щоб ці зміни принесли щастя, а не розруху для наших нащадків.

Іван Лендєл

Після прийняття нового виборчого закону ВО "Свобода" через свою прес-службу почала поширювати заяви з різким засудженням вчинку представників БЮТу і Фронту Змін. Зокрема, 18 листопада лідер ВО "Свобода" О.Тягнибок у програмі "Шуcтер Live" на Першому Національному сказав таке:

"Фактично, відбулася змова – вона дасть змогу сфальсифікувати наступні парламентські вибори й дає індульгенцію для Януковича в тому плані, що цей закон легітимізовано перед Європою...Депутати, прикриваючись гучними фразами про захист державних інтересів, насправді думали тільки про свої власні інтереси. Відбулося таке собі "несподіване об'єднання", кругова порука ворогуючих сторін – влади й опозиції. А мета кругової поруки – це 1) зберегти довічно правління Партії регіонів, змінивши Конституцію України через майбутній парламент, де буде контрольованих 300 голосів, і 2) залишити в парламентських кріслах тих зрадників, які голосували за цей закон, і дати можливість Януковичу сфальшувати вибори й змінити Конституцію України – ось вам і всі "державні інтереси", якими вони керувалися" – заявив лідер ВО "Свобода".

19 листопада він у коментарі Gazeta.ua заявив, що чинна опозиція у Верховній Раді є "недієздатна та імпотентна".

"Учорашнє прийняття закону - це така собі кістка, навіть без м'яса, просто гола кістка, кинута зі столу Януковича парламентській опозиції. Опозиція ж схопила ту кістку і тішиться. Таким чином, з вчорашнього дня опозиції у ВР фактично вже не існує. Її голосування за цей закон стало дуже серйозним укріпленням влади президента"

В цей же день під час вшанування пам'яті полеглих героїв Другого зимового походу армії УНР 1921 року в с. Базар він також сказав, що "представники нинішньої лжееліти теж заради особистих благ готові на компроміс з ворогом. Більше того, засліпленні безкарністю, свою зраду називають перемогою."

21 листопада у Тернополі керівник фракції ВО "Свобода" в облраді О.Сиротюк на прес-конференції "Новий закон України "Про вибори народних депутатів" - реакція політиків" заявив, що "народні депутати (як представники владних, так і опозиційних сил), прикриваючись фразами про захист державних інтересів, насправді думали лише про власні інтереси. Це показало голосування за закон "Про вибори народних депутатів". Мета змови влади і парламентської опозиції – втриматися при своїх кріслах."

Проте, уже ввечері цього ж дня УНН повідомила, що нардеп від БЮТу А.Шевченко  в ефірі "5 каналу" розповів про співпрацю з Свободою:

"В Івано-Франківській області "Батьківщина", "Фронт Змін" та "Свобода" вже працюють над узгодженням конкретних мажоритарних округів. Тобто, по шести округах, які будуть в області, цілком вірогідно матимуть узгоджених кандидатів від демократичних сил"

Логчне питання - навіщо була вся ця показуха? Якщо вони такі "погані хлопці", то чого ж ви з ними тісно співпрацюєте? Знову бажання піаритись і дорватися до влади недозволяє проявляти чіткість позиції. Тож кому-кому, а не вам дорікати комусь у продажності.

Після арешту Юлії Тимошенко по всій країні у політично активних людей почалась паніка: заяви, заклики, комітети захисту, мітинги. Цією подією спекулюють всі кому не лінь. Не лише націонал-демократи ворожих до БЮТу таборів вирішили попіаритись, а й націоналісти, які ще вчора ненавиділи Тимошенко. Насправді ж її арештували заслужено і цілком законно. Та й арешт це ще не тюремне ув’язнення Чомусь зараз всі забули свої недавні гасла про те, що закон один для всіх. Ніхто не збирається пересадити всіх опозиціонерів. Згадайте кого було посаджено в останній рік. Це впливові вороги ПР(очевидно, що якби президентом стала Ю.Т. посадили б регіоналів), а також ультрарадикали з Свободи, Тризуба і подібних, які часто забувають про закони і граються в тероризм неуміло імітуючи ОУН 30-х. років. Всі ці люди були притягнуті до відповідальності законно за свої вчинки. Якщо ви опозиціонер і дієте в рамках закону, не порушуєте громадського порядку, безпеки, то вам нічого не загрожує. Якщо влада і позбувається небезпечних людей, то це мільйонери з гучними іменами і репутацією, а не середньостатистичні українці, від яких загрози майже ніякої.

Політикам і тим, хто себе ними вважає хотілося б сказати, що налякавши людей загрозою втрати демократії ви не отримаєте відповіді, бо українці зараз не довіряють ні вам, ні демократії. Принизливо і ганебно показувати на весь світ страх за свої дупи. Навіть у разі появи авторитаризму народ сам зрозуміє коли час повстати і висуне нових лідерів. Це будуть не брехливі й корисливі багатії, а звичайні українці, які будуть діяти, а не тріпати язиками. Тож не перебільшуйте: це не кінець демократії, – це ваш кінець!

Іван Лендєл

http://lendiel.org.ua/?p=197

Випала нагода поспілкуватися з молодим юнаком, що балотується в депутати по округу №5(м.Мукачево) до Закарпатської обласної ради. Його ім’я – Іван Лендєл. Народився в Мукачівському районі, з відзнакою закінчив Мукачівський аграрний коледж за спеціальністю “Правознавство”, з 2008 року керує Міжрегіональною асоціацією молодіжних громадських організацій “Український Національний Комітет”.

 

- Сьогодні молодь цікавиться будь-чим, але політикою - вкрай рідко… У свої 20 років Ви вже прагнете стати депутатом. Чи не зарано?

 

- Знаєте, ще не ходив у дитсадок, а вже вечорами дивився новини, потім вже грався у вибори. Мені це завжди було цікаво, а сама політика давно стала невід’ємною частиною життя. Долучитися до неї зміг лише в 2008 році, коли став повнолітнім та створив молодіжну організацію. Це була одна з мрій, яка здійснилась. Тож я почав йти далі. Зараз маю нагоду стати депутатом, і вже сам цей факт втішає. Попереду багато роботи й східців до вершини влади, але я впевнений, що колись туди дістанусь…

 

- Східці до вершини влади… Хтось крокує туди лише заради матеріальних благ, хтось задля втілення життєвих цінностей… Скажіть, якою стежкою ідете Ви, Іване?

 

- Не заради грошей чи слави, а щоб Україна нарешті зажила так, як має бути, а не як хочеться окремим людям. Я належу до тих людей, які вірять, що один у полі - теж воїн, і готовий довести це на ділі.

 

- А можна детальніше про створену у 2008 році молодіжну громадську організацію. Як вона виникла і чия це була ідея?

 

- Ідея створення виникла в 2007 році в одному смс-чаті. Я з однодумцями “воював” там за все українське, але перш за все - мову. З часом зрозуміли, що пора робити щось реально й у вересні 2008 легалізували у Львові першу нашу організацію –“ Львівський Молодіжний Конгломерат”. Назвали не УНК через юридичні нюанси, а на всеукраїнську не вистачило осередків у 14 областях. Період 2008-2009 рр. був найуспішнішим для нас: радикальні акції типу “Помсти Путіну” та швидкі темпи розбудови структури організації дали нам бажаний авторитет і відомість в певних колах.

 

- “Велика” політика, як відомо, потребує чимало часу і зусиль. Впораєтеся?

 

- Запросто. То всіляким “товстосумам” мало часу на виконання роботи, довіреної їм народом, бо в них бізнес, відпочинок на курортах і відвідини модних розважальних закладів. У мене час завжди знайдеться.

 

- Думаєте, що зможете поєднувати політику, навчання, роботу і керування УНК?

 

- Люди завжди дивуються моєму вмінню робити кілька речей відразу, тому впевнений, що мені все вдасться. Зрештою, я ще молодий і коли, як не зараз активно працювати.

 

- Наскільки мені відомо, Ви йдете на вибори від “Української партії”. Чому саме УП, а не котрась із відоміших?

 

- Більш відомі мають погану репутацію і вона б перейшла на мене, а “Українська партія” є молодою й чистою політичною силою, в якої великі перспективи в політиці. Просто їй потрібен час, щоб твердо стати на ноги й заявити про себе на достатньому рівні. До речі, хочу щиро подякувати керівництву Закарпатської крайової організації УП за можливість бути кандидатом на цих виборах.

 

- А чи достатньо Ви знаєте Мукачево, щоб представляти інтереси його мешканців?

 

- Моє село знаходиться за кілька кілометрів від Мукачева, тому я з самого дитинства безпосередньо з ним пов'язаний, маю родичів, знайомих, друзів, ну і зрештою, - я там навчався і досі навчаюся. Зокрема, добре знаю ту частину міста, де знаходиться мій виборчий округ.

 

- Як оцінюєте свої шанси?

 

- Я не ставлю собі за ціль перемогти, бо розумію, що це важко реалізувати при умові, коли тебе ніхто не знає, але розраховую мінімум на 2-3 місце по округу. Для мене головне набратись досвіду та отримати відомість серед населення, що пригодиться в перспективі.

 

- Дякую за щирі відповіді. Що б хотіли наостанок сказати читачам?

 

- Будь-ласка. Завжди радий поспілкуватись з журналістами. А краянам я б хотів сказати таке: у вас є шанс 1 листопада отримати нову владу з новими ідеями та обличчями. Досить наївно сподіватись, що зажирілі бізнесмени обернуться до вас обличчям. Це ілюзія, якої потрібно позбутись на цих виборах. 31 жовтня підіть на виборці дільниці й проголосуйте за тих, у кого є перспектива стати вашим захисником, а не за тих, хто вашою довірою вже знехтував. Сподіваюсь на вашу мудрість.

 

Юлія Сабадишина

Днями було завершено реєстрацію кандидатів в депутати по одномандатним мажоритарним виборчим округам. Як виявилось Лендєл Іван Іванович, що висувається від “Української партії” опинився в одному округу з Балогою Віктором Івановичем – лідером “Єдиного Центру”, бізнесменом та місцевим олігархом. Про реакцію на цей факт, я вирішила дізнатись особисто у Лендєла І.І. Отож, пряма мова:

Звичайно ж, спочатку я дуже здивувався. Проте, згодом зрозумів, що мої шанси на перемогу від цього не сильно зменшились, скоріше навпаки. Але це було б можливо, за умови ведення “чесної гри”, що, як свідчить минуле, не властиво даній особі. Взагалі, незрозуміло навіщо людині, яка по-суті володіє половиною області і офіційно має 550 мільйонів доларів статків депутатський мандат? Ну хай там список партії очолив, то річ символічна, але мажоритарний округ навіщо? Це все-одно, що зараз поставити на вибори в якусь місцеву раду Тимошенко, Ющенка, Яценюка чи ще когось такого… Ці люди мають все і навіть більше ніж ми гадаємо. Будьмо відверті, – їм начхати на простих людей, головне –їхній бізнес. Невже йому було мало всіх цих років при владі? Ще не все розікрали? Дайте нарешті дорогу нормальним людям! За останні роки рейтинги Балоги і його “команди” невпинно падають і зараз ЄЦ має 2,5 %. Зрозумійте нарешті, що народ від вас всіх втомився і більше не довіряє. Тому, якщо в Балоги ще залишилась хоч крихта совісті, він зніме свою кандидатуру з виборів

Юлія Сабадишина

Джерело: www.lendel.uz.ua - офіційний сайт кандидата в депутати до Закарпатської облради Лендєла І.І.