Ці вихідні були дуже святковими: православні відзначали в суботу Благовіщеня, а католики у неділю Христове Воскресіння. Але мені в ці вихідні думалося про сумне. На жаль. А саме про те, з чим в мене асоціюється Україна. І ці думки зустріли мене саме там, де я побачив матеріалізований образ із своєї уяви про те, чим нині є моя країна. А саме дорогою з Берегова до своїх родичів у Виноградівський район.

Там, на ділянці дороги від с.Перехрестя в напрямку до с.Вербовець Виноградівського району, я зрозумів – ось такою нині і є Україна – розбита, втомлена і виснажена! Особливо разючий контраст між цією ділянкою траси, яка виглядає як після «коврового бомбардування» касетними бомбами та нещодавніми опублікованими фото маєтностей нашого президента в урочищі «Межигір’я», які були опубліковані на сайті «Української правди». І вибачте мене за дещо популістські твердження, але за ці ж гроші можна було би не тільки полатати ці злощасні 2 кілометри дороги від с.Пушкіно (А) до с.Вербовець (Б) Виноградівського району, а загалом перестелити дороги половини Закарпатської області! Але Бог з ним вже з тим «Межигір’ям», але куди дивиться місцева влада? Що вона зробила для того, аби привести до ладу цю ділянку дороги? Ще одне запитання: скільки ще часу місцеві жителі, які найчастіше від усіх користуються цією дорогою будуть обирати на виборах тих, хто нічого не робить для вирішення їхніх реальних повсякденних проблем? Доки наша Україна буде продовжувати покриватися такими ямами й болотами, як той відрізок дороги?

Шановні мешканці с.Вербовець, с.Пушкіно, с.Перехрестя пам’ятайте цю дорогу, коли до вас прийдуть кандидати в депутати! Пам’ятайте цю дорогу, коли будете ставити «галочку» підписуючи вирок цій ділянці дороги на 5 років, а загалом і своєму добробуту, якого позбавляє нас та влада, якій ми віддаємо свої голоси.

Почитавім статтю на УА-репортері про вибори , які нас чекаут сиї осени. Туйки ссилка http://ua-reporter.com/novosti/115650.

Айбо май полюбилося мені фотографія карта Украйни, розбита на округи тай симпатії виборцю тай нараз впало в голову, як файно розділена Україна на федеративні округи ( авать номи, авать штати, авать земельства тай пак тругі иншакі назви, які є у рузних федераціях.

Попозерайте чиляди, ци я не правий?

Вже кілька останніх років нова зірка на політичному Олімпі – Віталій Кличко. Хто не в курсі - пан Віталій крім боксера і політика ще й “учений-педагог”. Будемо сподіватися, що не такий як Янукович, Азаров та компанія - теж всі “вчені”, “науковці”, “проффесори”… Перші 14 років свого життя він провів у Киргизькій РСР і Чехословацькій Соціалістичній Республіці. Тобто особистість формувалася явно не українцем. І молодість у радянському Києві тут теж не дуже зарадила. Довгий час від нього можна було пучути тільки російську мову. У його блозі на “Українській правді” до 2011 року дописи зроблені російською. Тільки перед майбутніми парламентськими виборами він різко українізувався. Хоча на сторінці Livejournal стабільно панує російська…

Чи має моральне право людина, яка знає німецьку, російську і англійську краще української прагнути мандата ВРУ? Ще кілька років тому його висловлювання українською були хаотичні, з помилками і зовсім не про політику, а зараз він якимось дивом пише чистою українською тексти на кілька сторінок. І тематика в них така, що не кожен нардеп зможе написати подібне. Невже хтось справді вірить, що це написано ним? Можна подумати він у перервах між розмахуванням кулаками читає політологічну літературу і аналітичні статті. Як кажуть у рекламі “ні, синку, це фантастика”.

Згадалося одне питаннячко. Чому завзяті націоналісти(і неонацисти) ненавидять євреїв, але закривають очі на наявність такого походження у пана Віталія? Не послідовно це якось…Але то вже таке. Продовжимо.

Чи багато може тямити у політиці спортсмен, людина, яка має освіту фізкультурника (сумнівний диплом 2011 р. не рахуємо) і 33 роки з 40 займалася суто спортом? Всі ці роки йому була до лампочки доля України, антидемократичний режим Кучми, а тепер б’є себе в груди і клянеться у патріотизмі. У 2004 р. він зявився на Майдані. По своїй волі чи за гроші, невідомо. Вже на виборах 2006 він у ролі політика. Тоді використовувати зірок для піару партій було модно і Р.Лижичко, О.Білозір, М.Поплавський, С.Вакарчук, С.Ротару, Я.Табачник подалися у Верховну Раду. Пощастило не всім, але й щасливчики переважно відмовилися від такої діяльності. Звичайно, що все це хороший піар хід. А от Кличку просто сподобалося і вигода є – бокс скоро закінчиться, бо роки дають своє, а далі розкішно жити хочеться…

Безсумнівно, стрімкий успіх партії УДАР є заслугою Віталія Кличка. Тільки проблема в тому, що українці забувають поділяти Кличка-політика і Кличка-боксера. Так, він всесвітньо відомий чемпіон з боксу, але не політик. Людина може бути професіоналом лише в одній сфері, а спортсмени то й особливий типаж. Без наміру образити, варто згадати таку річ, що акцентування на фізичному розвитку призводить до втрат у розумовому, і навпаки. Можна бути “середнячком”, але організм професійного спортсмена коректує все до потреб. Яскравий приклад А.Шевченко. Його невміння навіть висловлюватися нормально всім відоме, але якби він створив свою партію, то мав би не менше відсотків за Кличка. Теж саме може утнути будь-яка зірка. Партія Вєрки Сєрдючки легко б подолала прохідний бар’єр. За такий абсурд потрібно дякувати нашому народу, якого привчили дивитися не на програму, ідеологію чи поведінку політика, а на обличчя, красиві слова, стиль одягу, сімейне життя і тд.

Пишучи книги про здоровий спосіб життя, він роками з братом рекламував і рекламує алкогольні марки Чернігівське та Nemiroff. І це знаючи, що тисячі українців хворіють алкоголізмом і молоді серед них стає щороку більше. Він часто критикував БЮТ і саму Тимошенко, але як і багато таких людей виступив на її захист заради піару. Він стверджує, що є противником Януковича і ПР, але його партія у місцевих радах не гребує співпрацею з регіоналами. Він, за теперішньою звичкою політиків, купив, а не створив партію “Нова країна”(тепер УДАР), яку підтримує багато українців. При цьому їх прихильникам важко пояснити чому вони за неї(крім Кличка як боксера), яка в неї ідеологія, що вже зробила і кого з партії, крім лідера, знають на всеукраїнському рівні. Очевидно, що жінок приваблює сила і натреноване тіло Віталія, яке вони не побачать у власних чоловіків, а останні його поважають, бо й самим кортить натовкти комусь морду, але сил і вміння бракує.

Чий це політичний проект буде зрозуміло згодом, але вже зараз слід критичніше дивитись на цю партію, що збирається привести до влади команду сопливих фанатів боксерського таланту Кличка. Голосуючи за далеких від політики людей, потім не дивуйтесь чому в нашій державі дебільні закони. Та й в черговий раз мавпувати Росію з її Валуєвим-депутатом якось не серйозно. Це прекрасно, якщо у людини є цікавість до політики, прагнення допомогти своїй країні, але не завжди для цього потрібно мати депутатський мандат. Рибам краще у воді, а птахам у небі – мінятися місцями безглуздо і небезпечно.

Іван Лендєл

На днях стартував громадський рух ЧЕСНО, що об’єднує у собі активних громадян і громадські організації(переважно учасники партнерства “Новий Громадянин”)для фільтрації майбутнього парламенту. Проте, ця на перший погляд корисна ініціатива, може виявитися черговим інструментом політичних маніпуляцій.
Отож, 9 грудня ЧЕСНО презентував себе. Крім засад та специфіки руху, українці могли дізнатися ще й те, що ці люди непогано живуть. Поки більшість українців ледве зводить кінці з кінцями, пані та панове з ЧЕСНО гуляли на розкішній презентації з великим фуршетом, роздавали безліч футболок, канцтоварів та аксесуарів з своєю символікою в приміщенні Культурно-мистецького центру НауКМА. Обізнані в цінах на такі речі люди легко зрозуміють, що на це все пішли шалені гроші. Ясна річ, що знайшлися спонсори, але в Україні ніхто, ніколи і нічого не робить за “дякую”. Цікаво й те, що у той же день популістський політичний проект “Партія УДАР” “підтримала” ЧЕСНО заявивши, що “усіляко сприятиме” їм. Де гарантія, що ЧЕСНО через рік у відповідь не “підтримає” УДАР? І як співпраця з партією вписується у суто громадську ініціативу, яка заявляє, що не підтримує жодного політика чи політичну силу? Не можливо бути обєктивними в оцінці кандидатів в депутати, коли ви співпрацюєте з мінімум однією партією
Дивує і наївність такої ініціативи. Тицянням пальців у тих, хто більше за інших обкрадає народ і рідко ходить на засідання, учасники ЧЕСНО хочуть змусити їх зняти свої кандидатур из виборів. Якщо комусь досі не ясно – цій владі і цим депутатам начхати на думку народу, рейтинги, репутацію, протести, підписи, петиції ітд. Додається і народний чинник – українці ментально відрізняються від європейців. Те, що діє в Європі, майже ніколи не подіє у нас. Тому можете ви хоч кілька томів компромату дати людям, а вони й так проголосують за тих, хто красивіше виглядає, гарно обіцяє чи матеріально їх підкупив. Боротись треба саме з цими явищами, бо вони є першопричиною появи мерзотників у владі.
А на останок скажу, що дуже цікаво який парламент зібрались фільтрувати ці люди, адже використовуючи часник як символ руху (асоціація ЧЕСНО – чеснок) не дуже зрозуміло, до чого тут російська назва часнику і українська чесність? Може на міфічних вампірів і діє часник, але українських “кровосісів” у владі ним не налякати. Нажаль…

В маленьке казкове містечко приїхав цирк. Жителі знали про його приїзд вже кілька місяців, бо афіші і плакати з цирковими гаслами і програмою виступів майоріли містом вже давно. Дехто чекав на яскраве видовище, хтось – на безкоштовне частування, а ще одна частина людей чекала на день вибору, коли цирк набиратиме нових клоунів. Бажаючих туди потрапити було вдосталь, і так, як вибір повинні робити глядачі, кожен потенційний клоун ще до головної вистави вихвалявся своїми талантами перед глядачами. Блазні чи не щодня збирали людей і ламали перед ними комедію – кожен свою, показували фокуси, обіцяли ще кращих циркових номерів. Один із клоунів навіть утнув шоу з кольоровими дресированими ведмедями.

Також кандидати-комендіанти намагалися задобрити глядачів подарунками і видавали жартівливі книжечки, в яких іронічно, а іноді й саркастично висміювали своїх конкурентів. За безперестанними виставами жителі міста забували про їжу, сон та буденні проблеми – поки батьки насолоджувалися цирком, вдома плакали голодні діти, захаращене місто поросло сміттям і бур‘янням , перестали працювати підприємства, школи, лікарні. Люди навіть ночували на клоунських виставах. А розбірки блазнів подекуди доходили до бійок, що сприймалися глядачами як кумедні витівки.

Цирк поїхав, але на пустирі, закиданому обривками афіш, повітряних кульок і тирсою все ще сперечалися клоуни – брудні, фальшиві у облізлих перуках з несправжніми посмішками…

Скінчилось літо і все живе, за законами природи, повинно потрохи завмирати, готуватись до зими. Але громадське і культурне життя б’є через край активністю.
Вересень – традиційна фестивальна пора для Закарпаття, але відбувається також  багато  незапланованих подій різного масштабу. А все через те, що наближаються місцеві вибори. І кожен кандидат чи партія намагаються заохотити виборців – хтось концертами і зустрічами, хтось благодійністю чи покращенням благоустрою міста. Це,безумовно, дуже позитивно, але така «епідемія» доброчинності закінчиться як тільки настане час ікс – 31 жовтня.
На перший погляд, культурне життя Ужгорода видається досить бурхливим. Яскраві афіші запрошують на концерти, дискотеки, вистави і виставки. Та бурхливе воно лише для Закарпатських масштабів. Бо й сота частина культурного життя Києва чи Львова не відбувається в Ужгороді, навіть перед виборами. Я стверджую так не через провінційні комплекси чи занадто вибагливі естетичні смаки. До слова, мене абсолютно не ваблять незатишні мегаполіси. Культурні і духовні потреби виникають в кожної більш-менш інтелектуально розвиненої людини не залежно від того, живе вона в Рахові чи в Нью-йорку.
Чомусь так складається, що події, від яких я очікую чогось грандіозного або стають великим розчаруванням, або мені взагалі не вдається на них потрапити. Ще одна проблема – концерт заїжджої зірки чи гастролі відомого театру часто не по кишені студенту, що прагне культурного збагачення.
Організувати концерт чи іншу культурну акцію в місті не так вже й легко, особливо за відсутності грошовитих спонсорів. Найпростіше знайти їх, знов-таки, перед виборами. Але кандидатам потрібна масовість, тому вони радше привезуть поп-зірку на головну міську площу, ніж підтримають концерт експериментальної  музики чи авангардну художню виставку. Хоч поп-концерти цікавлять більшість молодих людей, спонсорів для власних творчих ініціатив знайти нелегко, навіть перед виборами. Честь і хвала людям, ким вдається-таки організовувати щось творче і нетривіальне.
Що ж, буду намагатись відфільтровувати черв’ячки скептицизму і політичного впливу на свідомість  від позитивного мислення і просто приймати культурні «подарунки», незалежно від того, яка партія чи кандидат їх підносять. Прийдеться щось робити і з власною перебірливістю – щотижня афіші пропонують з десяток дискотек, які я не відвідую, і навряд чи колись буду. Як кажуть, на колір і смак фломастери різні. А поки доведеться хоч кілька разів на рік їздити до Львова, дихати тамтешнім культурним повітрям…До речі, дискотеки там також є. Але є концерти, фестивалі, виставки, книгарні в кінці-кінців, яких так бракує Ужгороду…

Коли щодня засинаєш від надміру інформації в голові, мимоволі виникає питання - чому такий ефективний інструмент, інформацію, використовують у ганебних цілях? Яскравий приклад - неофіційний початок передвиборчих змагань на посаду мера. Газети та інтернет-видання переповнені брехливими і не дуже закидами кандидатів в бік один одного.
Сміховинними видаються провінційні скандальчики, які, замість відкрити людям очі на ту чи іншу особу, піарять як "жертв", так і тих, хто їх звинувачує.
Нашим кандидатам явно бракує талановитих спеціалістів з паблік рілейшенз, бо стратегія обливання брудом давно вже не є передовою в передвиборчих технологіях. А про моральну сторону таких методів і говорити не доводиться - серед тих, хто пов'язує свою діяльність з політикою, високоморальних людей майже не залишається.
Шановні кандидати! Замість витрачати час на збір компромату на конкурентів, займіться проблемами людей. Бо зарплати,  медицина, дороги хвилюють їх набагато більше, ніж ваші міжусобиці й інтриги.

Я людина політично байдужа. Але, як би мені не хотілося, політика наздоганяє в буденному житті. Може, тому, що виросла, а можливо наш соціум надміру заполітизований. Якби там все було як треба, про неї (політику) говорили б менше. Та й ментальна риса давати поради і розказувати, що як повинно бути напевно, ще не скоро зникне. Молодь, в цілому, байдужа до політики. І не знаєш, що краще – надміру перейматися чи апатично сприймати все як є? Байдужість, все-таки, гірша. Але проявлятись потрібно не популістським політиканством типу «бабусі на лавочках з сємками», а активною громадянською позицією. Почати варто хоча б з висловлення власної думки (до прикладу в блогах) і пошуку однодумців. А розпочавши активну діяльність (громадську чи будь-яку іншу) ви помітите, що стали менше говорити про політику. Це не тому, що вас не турбує життя країни, просто ви берете в ньому активну участь і все розумієте без зайвих слів…

Ці, здавалося б, незв’язні думки мають спільну мораль – політикам, теперішнім і майбутнім, та й звичайним громадянам, варто більше зусиль приділяти власним діям, а не порожнім балачкам про політику. Звісно, я нікого не закликаю перестати дивитися політичні ток-шоу вечорами. І все ж – краще прочитайте своїй дитині казку…Інформація цінна, коли вона доречна.

 

Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE MicrosoftInternetExplorer4

До кінця серпня Леонід Черновецький складе з себе повноваження київського міського голови, а Київрада само розпуститься і вибори мера та міськради пройдуть 31 жовтня цього року. Таку заяву зробив колишній глава Секретаріату Президента України Віктор Балога, повідомляють ЗМІ. PR-група «Polittech» провела опитування експертів ,звернувшись до політологів із наступним питанням: На Вашу думку, наскільки реальна відставка Черновецького і проведення виборів 31 жовтня, хто зацікавлений у такому сценарію і у кого які шанси на цих виборах, якщо вони все-таки відбудуться.