В маленьке казкове містечко приїхав цирк. Жителі знали про його приїзд вже кілька місяців, бо афіші і плакати з цирковими гаслами і програмою виступів майоріли містом вже давно. Дехто чекав на яскраве видовище, хтось – на безкоштовне частування, а ще одна частина людей чекала на день вибору, коли цирк набиратиме нових клоунів. Бажаючих туди потрапити було вдосталь, і так, як вибір повинні робити глядачі, кожен потенційний клоун ще до головної вистави вихвалявся своїми талантами перед глядачами. Блазні чи не щодня збирали людей і ламали перед ними комедію – кожен свою, показували фокуси, обіцяли ще кращих циркових номерів. Один із клоунів навіть утнув шоу з кольоровими дресированими ведмедями.
Також кандидати-комендіанти намагалися задобрити глядачів подарунками і видавали жартівливі книжечки, в яких іронічно, а іноді й саркастично висміювали своїх конкурентів. За безперестанними виставами жителі міста забували про їжу, сон та буденні проблеми – поки батьки насолоджувалися цирком, вдома плакали голодні діти, захаращене місто поросло сміттям і бур‘янням , перестали працювати підприємства, школи, лікарні. Люди навіть ночували на клоунських виставах. А розбірки блазнів подекуди доходили до бійок, що сприймалися глядачами як кумедні витівки.
Цирк поїхав, але на пустирі, закиданому обривками афіш, повітряних кульок і тирсою все ще сперечалися клоуни – брудні, фальшиві у облізлих перуках з несправжніми посмішками…
